Мадемуазель та її служниця

Фільм “Мадемуазель” кінорежисера Пак Чхан-ука – то екранізація роману Fingersmith британської письменниці Сари Вотерс.

Але дія фільму відбувається у Кореї окупованій японцями, у 30-роках минулого століття.

Шахрай на ім‘я Граф обіцяє бідній дівчині великі гроші за те, аби здобути довіру багатої спадкоємиці, японки Хідеко, яку тримають вдома, не дозволяючи спілкуватися із зовнішнім світом.

Граф хоче виманити її та заволодіти її грошима.

Пак Чхан-ук:

“У ті часи в Кореї було велике розмежування у суспільстві, величезна різниця між багатими та бідними. Багато людей були у депресії, і не дивно, що в країні було багато психіатричних лікарень”.

Отож, Граф хоче зачарувати Хідеко, втекти з нею до Японії, але пізніше назвати її психічно хворою, віддати у лікарню та заволодіти її майном.

Але перед ним весь час виникають перешкоди.

Знову Пак Чхан-ук:

“Я не хотів робити акцент на героях-чоловіках, натомість хотів зосередитись на розвитку стосунків між двома жінками. Почуття, які між ними виникають, натикаються на соціальні перешкоди – адже вони з різних соціальних прошарків та з різних країн, які воюють одна з одною, Японії та Кореї. Я хотів показати, як ці бар‘єри поступово для них зникають”.

У фільмі дві головні героїні – леді Хідеко та її служниця. У різних країнах фільм носить різні назви, скажімо, британська версія зветься “The Handmaiden”, або “Служниця”.

Режисер продемонстрував вміння працювати у стилі Хічкока, підтримуючи протилежні точки зору та співчуваючи різним героям. Це еротичний триллер, і здається, що його центральна тема – то любов двох жінок.

Але Пан Чхан-ук це заперечує:

“Я зовсім не збирався знімати фільм про кохання. Я, звичайно, прочитав цей роман, у якому йдеться саме про це. Але я вирішив його адаптувати. Крім кохання надзвичайно важливим для мене є зображення психологічного пресингу, психологічного насильства. Воно не менш важливе, аніж фізична наруга”.

Фільм виходить на екрани європейських країн восени та взимку.