З 18 до 20 травня 1944 року тривала депортація кримських татар. У ці дні війська НКВС примусово вивозили кримських татар до Середньої Азії. Для цієї операції радянській владі знадобилися 70 ешелонів.

Для переселення НКВС використав 32 тисячі силовиків.

Вони заходили в кожний будинок і оголошували, що через зраду батьківщини його жителів виселяють з півострова. Щоб зібратися людям давали від декількох хвилин до півгодини.

Кожна сім’я могла офіційно взяти з собою до 500 кг багажу, але насправді дозволяли взяти дуже мало речей, а іноді – нічого.

У травні 1944-го багато кримськотатарських чоловіків перебували на війні. Тому під депортацію кримських татар потрапили переважно жінки, діти і люди похилого віку.

Людей вантажівками відвозили на залізничні станції. Звідти в Середню Азію відправили майже 70 товарних ешелонів. Наглухо закриті вагони були переповнені людьми. Максимальний шлях до нового місця поселення тривав три тижні.

У дорозі, здебільшого через спрагу і тиф, загинуло близько 8 тис осіб. Деякі люди, не витримавши страждань, божеволіли.

Ешелони прибували в Узбекистан, райони Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи відправляли в Костромську область, Марійську АРСР і на Урал.

Радянська влада демобілізувала кримських татар з лав Червоної армії і відправила до трудових таборів Уралу та Сибіру. Тільки з 1945 по 1946 роки у місця депортації відправили 8 995 кримськотатарських ветеранів війни. З них – 524 офіцери і 1 392 сержанти.

Усе майно кримських татар після депортації СРСР привласнив собі.

Через два місяці після переселення влада почала реалізовувати плани про новий російський Крим.